Мовне питання –  одне з важких питань української державності. На ньому весь час маніпулюють деякі політики у своїх інтересах. І навіть ті, хто, дійсно, багато зробив задля розвитку української мови в Донбасі, не нехтують самопіаром на цій темі. Так, 5 жовтня колишній очільник Донецької ОВЦА Павло Жебрівський на своїй сторінці у Фейсбук розповів, дякуючи кому «Донеччина заговорила українською».

ТЕЗА 1: «Рівно три роки тому, я, будучи на посаді голови Донецької ВЦА, запровадив безкоштовні курси ділової української мови для співробітників облдержадміністрації. Ці зерна проросли і мають гарний врожай – Донеччина заговорила українською».

ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ

ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Павло Жебрівський значно перебільшує значення запровадження ним «безкоштовних курсів» в справі українізації Донеччини.

Донецька облдержадміністрація – це не вся Донеччина. І навіть, якби посадовці, опанувавши ділову українську мову через курси, запроваджені Павлом Жебрівським, у вільний від роботи час пішли з «пророщеним зерном» у народ, то навряд чи за три роки їх освітницька місія змогла б охопити всю Донеччину.

Дійсно, у січні 2017 року Павло Жебрівський підписав наказ, згідно з яким співробітники Донецької облдержадміністрації на роботі повинні користуватися виключно державною мовою. Але, скільки саме працівників ОДА відвідали курси по вивченню української мови, ніхто не звітує. Також не була доведена їх результативність. Не можна ж вважати участь чиновників в написанні радіодиктанту національної єдності показником якості отриманих знань? Тим більше, що і курси, і написання радіодиктанту були добровільними.

В той же час, за даними Всеукраїнського перепису 2001 року (останній перепис, який офіційно проводився у державі), українську мову вважали рідною 24,1% населення Донецької області. Про це повідомляє Державний комітет статистики України.

Такі ж дані наводить і Інститут історії України у розідлі «Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах / Головне управління статистики у Донецькій області».

Не зважаючи на те, що офіційні дані відносяться до періоду 2001 року певних глибинних подій чи програм, які б суттєво змінили мовну ситуацію в регіоні за останні 17 років не відбулося. Непрямим доказом відсутності змін в Донецькій області в питання проникнення української мови, а вірніше – відсутності такої тенденції – стали трагічні події 2014 року на Сході України та їх наслідки .

Тому, якби спілкування посадовців українською мовою розповсюдилось на всю Донеччину, як стверджує Павло Жебрівський, то мешканці мали б заговорити виключно діловою українською мовою.

 ТЕЗА 2. «Пишаюся колегами, які навчилися і заговорили українською мовою, навіть ті, хто українську ніколи не знав».

ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ

ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Що стосується колег Павла Жебрівського, які навчилися і заговорили, то й тут, екс-керманич Донецької області перебільшує. По-перше, іспитів Жебрівському ніхто не складав, по-друге, вже більше року Павло Жебрівський фізично знаходиться поза межами Донецької області і не може знати, ким і наскільки пишатися, по-третє, можливо,  віч-на-віч хтось і спілкувався з Павлом Жебрівським виключно українською мовою. Але ось, наприклад, директор департаменту екології та природних ресурсів ДонОВЦА Сергій Натрус не витримав випробування часом і, тільки-но Павла Жебрівського на посаді змінив Олександр Куць, заговорив російською, хоча «за русский язык» його ніхто не тягнув, бо в листопаді минулого року давав він інтерв’ю українському україномовному телевізійному каналу.

Висновок. Павло Жебрівський займається самопіаром, приписуючи собі не свої заслуги.

По-перше, ще до того, як Павло Іванович запровадив курси, володіння держслужбовцями українською мовою вимагав Закон України “Про державну службу” від 1 травня 2016 року.

Зараз же держслужбовці заговорили українською мовою, тому що цього вимагає стаття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який в 2019 році ухвалила Верховна Рада.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Internews Ukraine в рамках проекту «Фактчек – інструмент контролю в регіонах України виборчої і післявиборчої риторики, подій, публікацій в ЗМІ»