У квітні 2017 року по периметру оглядового майданчика на Лисій горі у Святогірську, де розташований пам'ятник Артему, з'явилася огорожа з написом «ОБЕРЕЖНО! Пам'ятник в аварійному стані. Прохід заборонено".

Тоді багатьом здалося, що це є стартом демонтажу «Артема». Мовляв, справжня причина «аварійності пам'ятника» – процес декомунізації, що крокує країною.

Але вже 2018 року Донецька облдержадміністрація виділила гроші на реставрацію пам'ятника – невдовзі його «підлатали» та побілили.

А влітку 2019 року на Лисій горі провели масштабну реконструкцію «Меморіального комплексу ІІ Світової війни».

На той момент здавалося, що питання про демонтаж пам'ятника Артему у Святогірську вже знято з порядку денного.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну знову актуалізувало питання подальшої долі «Артема» у Святогірську.

Так, у місцевому чаті «Святогірськ на долоні» президентка однойменного ГО Валерія Костюшко ініціювала опитування серед жителів Святогірська про їхнє ставлення до пам'ятника Артему. Серед запропонованих варіантів для голосування було лише два:

Артема потрібно знищити, як символ тоталітаризму та пролетаріату;

Артема потрібно зберегти, як візитку Святогірська, пам'ятку історії та архітектури.

Звісно, прихильники та противники Артема мають свої варіанти відповідей.

Інтернет-видання «Карачун» звернуло увагу на думку виконуючої обов'язки директора Святогірського державного історико-архітектурного заповідника Ярослави Дєдової і опублікувало її точку зору і аргументи:

– Доброго дня, шановне товариство святогірців! Прочитала ваші "за" та "проти" щодо пам'ятника Артема.

Вирішила написати кілька слів з цього приводу.

Особисто я проголосувала за збереження пам'ятника.

1. Цей пам'ятник входитиме до складу державного історико-архітектурного заповідника у м. Святогірську, створеного урядом України у 1980 році та охороняється державою згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини».

2. Ця пам'ятка монументального мистецтва національного значення внесена до Державного реєстру культурної спадщини України як цінний у художньому плані пам'ятник. Декомунізації не підлягає.

3. Автор пам'ятника – видатний український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист Іван Петрович Кавалерідзе, який зробив великий внесок у розвиток української культури. Його творчий доробок і як скульптора, і як кінорежисера, драматурга і просто видатного митця визнаний не лише в Європі, а й у всьому світі.

4. Під час відзначення 100-річного ювілею від дня народження митця у Європі, ЮНЕСКО назвала Івана Кавалерідзе "українським Мікеланджело". А таке порівняння українського митця багатого варте.

Своєю творчістю художник прославив Україну далеко за її межами.

5. Отож сприймайте пам'ятник як мистецький твір видатного українського скульптора Івана Петровича Кавалерідзе.

6. Щодо особи Артема – Федора Андрійовича Сергєєва. Так, це був радянський партійний діяч.

Але він ще й був, можливо, не всі знають, першим губернатором Донецької губернії, створеної за його ж ініціативи у 1919 році. І перші чотири місяці очолював роботу губвиконкому. Саме тоді нинішній Святогірськ, Слов'янськ, Краматорськ відійшли від Харківської до Донецької губернії.

І, зрештою, справді, пам'ятник роботи Івана Кавалерідзе є однією з домінант архітектурного та природного ландшафту Святогір'я. І мають рацію ті, хто вказує на те, що пам'ятник є візитівкою міста. Я б додала – візитівкою Донеччини.