15 червня 2026 року в Люксембурзі під час другої Міжурядової конференції Україна та Європейський Союз офіційно відкрили переговорний Кластер 1 “Основи процесу вступу до ЄС”. Саме він охоплює питання верховенства права і боротьби з корупцією. У переговорній методології цей кластер має особливий статус: його відкривають першим і закривають останнім. Чому боротьба з корупцією стала однією з головних умов вступу і які зобов’язання державі ще належить виконати — розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

“Основи” відкрито: процес пішов

12 червня 2026 року держави-члени ЄС ухвалили рішення про відкриття для України першого переговорного кластера, а вже за три дні у Люксембурзі це рішення формалізували. Кластер 1 “Основи” (Fundamentals) охоплює верховенство права, функціонування демократичних інституцій, реформу державного управління та судової системи, боротьбу з корупцією, захист прав людини і функціонування ринкової економіки. 

У липні Україна та ЄС відкрили вже шостий кластер, а до кінця літа Київ розраховує відкрити всі. Втім, відкриття — лише старт. Щоб закрити кожен кластер, потрібно виконати конкретні технічні умови, і найбільше їх сконцентровано саме у галузі верховенства права. Європейський шлях України перестає бути політичною обіцянкою і стає інституційною реальністю, яку щодня треба підтверджувати якістю судів, прозорістю закупівель і ефективністю антикорупційної системи.

Дорожня карта: 529 кроків до членства

Однією з ключових передумов відкриття “Основ” стало затвердження Дорожньої карти з питань верховенства права — стратегічного документа, який визначає комплекс реформ у межах переговорних розділів 23 та 24. Дорожня карта передбачає 124 стратегічні результати і 529 заходів у чотирьох блоках: правосуддя, боротьба з корупцією, основоположні права, а також юстиція, свобода і безпека. До її розроблення долучилися близько 40 державних інституцій та понад 30 громадських організацій, а зміст узгоджувався з Європейською комісією.

В антикорупційному блоці пріоритетами визначено зміцнення інституційної спроможності НАЗК, НАБУ, САП та Вищого антикорупційного суду, посилення захисту викривачів і цифровізацію управління арештованими активами. Логіка документа проста: антикорупційна інфраструктура в Україні вже створена і працює — тепер її потрібно убезпечити від будь-яких ризиків та зробити ще ефективнішою.

Домашня робота: що ще належить зробити

Частина зобов’язань має цілком конкретний законодавчий вимір. Насамперед ідеться про остаточне розв’язання проблеми так званих “правок Лозового” — змін до Кримінального процесуального кодексу 2017 року, які запровадили жорсткі строки досудового розслідування і, за оцінками правників, роками створювали ризики закриття складних корупційних справ через формальне закінчення термінів. Суміжне питання — строки давності за тяжкі корупційні злочини, вчинені під час воєнного стану: у парламенті обговорюється їх скасування або призупинення, щоб винні не могли просто “перечекати” відповідальність.

Ще один напрям — процесуальна самостійність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Сьогодні частина ключових рішень, зокрема щодо реєстрації проваджень стосовно народних депутатів, залишається прерогативою генерального прокурора. Надання керівнику САП відповідних повноважень зробило б антикорупційну вертикаль повністю автономною. У НАБУ, своєю чергою, серед давніх інституційних запитів називають створення власної експертної установи — щоб складні справи не залежали від завантаженості зовнішніх експертиз. Кожен виконаний пункт цієї “домашньої роботи” — не поступка зовнішнім вимогам, а крок, який наближає Україну до членства в ЄС і водночас посилює захист державних коштів усередині країни.

Багато викриттів — ознака сили, а не слабкості

Гучні антикорупційні справи нерідко стають приводом для скепсису: мовляв, якщо викриттів багато, значить, корупція всюди. Насправді для міжнародних партнерів усе працює навпаки: головним показником є не відсутність резонансних справ, а здатність держави незалежно їх розслідувати й доводити до вироків. У другому півріччі 2025 року НАБУ і САП вийшли на новий рівень викриття корупції у стратегічних галузях — енергетиці та оборонних закупівлях, а підозри отримали 12 топпосадовців. Кожна така справа — свідчення того, що система працює незалежно від статусу фігурантів.

Саме це відрізняє “країну з корупцією” від країни, яка системно і успішно з корупцією бореться. Для Брюсселя ця різниця є головною валютою довіри: Євросоюз інвестує не в бездоганну картинку, а у працюючі інституції. Дорожня карта з верховенства права дає Україні чіткий перелік кроків до 2030 року — і кожен виконаний пункт наближає момент, коли антикорупційна реформа з переговорної вимоги перетвориться на аргумент повноправного членства.